Зміни в школах в Україні стосуються не лише програм і законів, а й того, як діти почуваються щодня. Психологиня Ольга Рудяка-Петриченко в етері Громадського радіо пояснила, як відрізнити справжній булінг від звичайного шкільного конфлікту та коли батькам справді варто втручатися.
Булінг у школах нікуди не зник, наголосила фахівчиня. За її словами, трапляються хвилі, коли цькувань стає більше або менше, але загалом проблема є, і з нею постійно працюють.
Останнім часом найпоширенішою формою став кібербулінг - цькування через інтернет. Це пов'язано з тим, що діти та підлітки багато часу проводять у мережі, а велика частина учнів навчається дистанційно. Тому звичайне психологічне цькування або фізичне насильство все частіше замінюється на кібербулінг.
Психологиня пояснила: дитячий і підлітковий булінг відрізняються. Менші діти реагують емоційніше - побилися, посварилися, і конфлікт легше сходить нанівець. А старші частіше об'єднуються проти когось одного, у них грають гормони, тож реакції гостріші.
Три ознаки булінгу - коли конфлікт стає цькуванням
Не кожен конфлікт є булінгом, наголосила Ольга Рудяка-Петриченко. Щоб це визначити, слід дивитися на три речі: наскільки ситуація повторюється, наскільки агресивна поведінка та яка рівність сил між сторонами.
Якщо хтось один на один із кимось посварився - це не булінг. Але якщо ситуація постійно повторюється або хтось об'єднався проти однієї чи кількох людей - це вже ознаки булінгу.
Фахівчиня виділила три основні ознаки систематичного цькування:
- повторюваність агресивної поведінки;
- нерівність сил;
- неможливість або складність для дитини захистити себе.
Тобто якщо в класі когось обізвали або навіть сталася бійка, але все з'ясували й історія закінчилась - це не булінг. Якщо ж це повторювана історія, і дитина постійно відчуває тиск від однієї людини чи групи, то це точно прояви булінгу. Водночас кожну ситуацію слід розглядати в контексті.
Що робити батькам, якщо дитина розповіла про цькування
Булінг рідко розсмоктується сам собою. Якщо дитина розповіла батькам про цькування, але попросила нікому не казати, дорослим слід спокійно поговорити з нею та пояснити, які наслідки для неї матиме тиск. Лишити все як є і нічого не вирішувати - тільки гірше для дитини.
Дітям треба пояснювати, що не з кожною агресією і не з кожним булінгом вона може впоратися самотужки. Усі факти цькування за можливості слід фіксувати - зберігати скриншоти переписок, записувати дати та обставини. У критичній ситуації треба звертатися до поліції. Також варто говорити з тими, хто займається цькуванням, та пояснювати їм наслідки їхніх дій.
До розв'язання ситуації мають бути залучені і батьки, і вчителі, а в деяких випадках - і керівництво школи. Обов'язково має бути фахівець - психолог, який допоможе вирішити ситуацію, підсумувала психологиня.
Також Politeka повідомляла, чи зобов'яжуть дітей говорити українською на перервах.
Раніше Politeka повідомляла, фінансування укриттів у школах скоротять майже вдвічі.
